Роль психотерапевта
Коли мені потрібно розповісти знайомим/друзям/родичам про те, що таке гештальт-підхід, щоразу в мене виходить по-різному. Адже моментів, за які я полюбила цей підхід, багато.
Для мене, особисто, гештальт про відповідальність та дорослу позицію. Про те, що усвідомлюючи, де я і що зі мною тут і зараз, я усвідомлюю, які потреби для мене на сьогодні ведучі і чому я вибираю так, як вибираю - навіть якщо "в ідеалі" та в майбутньому хочу інакше.
Також кайфую від цього методу через те, що на людей ми не дивимося як на пацієнтів. Кожна людина – унікальна особистість і вона така, якою є – завдяки своєму минулому та багатьом іншим факторам.
І роль індивідуального гештальт-терапевта – бути поводирем на шляху змін для клієнта. Завдяки усвідомленням, що трапляються в контакті, клієнт може народити для себе новий досвід.
Роль індивідуального терапевта не в тому, щоб розповісти, як жити клієнту, або дати пораду, а в тому, щоб підсвітити те, що клієнт не усвідомлює і вивести це у видимий спектр. І далі - взяти відповідальність за свої вибори.
Якщо ж говорити про роль парного психотерапевта, його роль відрізняється від індивідуального.
Парний терапевт виступає у ролі модератора - людини, яка допоможе почути один одного партнерам та знайти спільні домовленості.
Завдання у парного терапевта складне. Адже через певні характеристики людей (рівень їх диференціації, тривожності) партнери можуть намагатися створювати трикутники з терапевтами. А терапевт може мимоволі почати симпатизувати одному з пари. Є ризик піддатися атмосфері та не помічати процес пари.
Тому у парного терапевта завдання зі зірочкою: важлива не лише регулярна супервізія практики та своя психотерапія, а й величезний ресурс та внутрішні опори, щоб усвідомлювати свої процеси. Адже тільки так можна залишатися досить поряд, але не злитися із парою чи кимось із партнерів. І таким чином дійсно допомогти знайти парі рішення, вихід та домовитися.