Іноді клієнти приходять в терапію з запитом “позбутися чогось”. Чи то тривоги, чи то образ і накопиченої злості та роздратування, чи то страхів, прокрастинації тощо. Але найчастіше після дослідження цих запитів, виявляється, що люди зачасту або не готові так просто віддавати те, що так, на перший погляд заважає, або навіть можуть усвідомити, що не хочуть цього позбавлятися - адже іноді це частина їх несучої конструкції.
Справа в тому, що задовольняючи одну потребу, якась інша наша потреба страждає. І коли ми усвідомлюємо тільки те, що страждає, ми часто не усвідомлюємо те, що навпаки отримує, підпитується і задовольняється.
Наприклад, якщо я продовжую накопичувати образи і не знаходити їм вихід - не проговорювати їх зі своїм партнером(кою), сім'єю, колегами і т.д. Або я постійно тривожуся, коли не можу впливати на своїх близьких, і ця тривога мені сильно заважає.. Насправді це така вторинна вигода - такий наш спосіб, як робити для себе щось інше - дуже глибинне і неусвідомлене. Часто ми підсвідомо можемо хотіти або контролювати, або заперечувати щось. Адже так наша психіка звикла “вигрібати”.
Це завжди щось індивідуальне! І це і є задача терапії - досліджувати, а як саме це влаштовано саме у цього клієнта(ки) або пари. Немає “поганого” або “хорошого” способу, як наша психіка підлаштувалася під реалії життя. Ми можемо неусвідомлено вибирати залишатися маленькими і уникати відповідальності, адже тільки так нас можуть пожаліти і посадити на ручки. І то - не завжди. Ми можемо заперечувати - тобто жити у світі ілюзій і не бачити до кінця, яке життя живемо, адже так може бути легше тощо.
І тільки досліджуючи, може настати прийняття. Так, в мене це так. Бо інакше моя психіка не могла. Але що я з цим буду робити зараз? І чи буду? Прийняття - це антонім заперечення та контролю.
Кожна людина унікальна, це цілий всесвіт - цікавий та неповторний!
Тому важливо і на себе дивитися з цікавістю. Це означає: з цікавістю подивитися на свої страхи та тривогу, на свої образи і інші речі, які можуть заважати. Вони - ключик до наших закритих сундуків, де багато різноманітних скарбів. Де багато того, що робить нас нами.
І тільки після ретельного дослідження наших скарбів ми можемо зробити вибір: що з собою беремо, що ні, а що якось змінюємо.
Досліджуймо себе! Це єдиний шлях до відчуття життя.