Комунікація - дуже важлива функція для пари, сім'ї та взагалі для будь-яких соціальних відносин.
Це як цегла, без якої не можна побудувати будинок – свою сімейну систему, стосунки.
Часто нам властиво не говорити про свої почуття безпосередньо нашим партнерам. Це відбувається через нашу прив'язаність, сформовану з дитинства, та багато інших факторів.
Багато хто з нас звик займати більш дитячу позицію / позицію жертви при спілкуванні зі своїм партнером. Чекати, що про мої почуття та бажання партнер повинен здогадатися. Що коли я чогось хочу, але не отримую це якийсь час, вимагатиму, вибираючи форму претензій в комунікації, звинувачуючи партнера - адже вже наболіло.
І так такого роду «борги» збираються і поступово стають причинами конфліктів, а після – криз.
І це не тому, що хтось не такий. Це тому, що дуже багатьом людям так властиво, адже інакше не навчився ще з дитинства.
У комунікації важливо прагнути займати дорослу позицію. Вчитися слухати та чути партнера.
👍І це і є дуже часте завдання парної терапії.
Ось кроки, які допоможуть наблизити комунікацію до екологічної:
👉Якщо мені щось не підходить чи не подобається, говорити про це прямо у формі я-висловлювань
⁃ Мені здається, я так бачу, я так відчуваю…
⁃ І звірятися з партером, а не додумувати за нього / неї
👉Просити, а не вимагати
⁃ Різниця в тому, що прохання передбачає відповідь «ні». І як би не хотілося почути «так», важливо вчитися приймати та поважати, що партнер також має право обирати. І іноді вибирати по-іншому.