Нещодавно прочитала цікаву річ в одній книзі. Задумалася. Поділюся.
Депресивний стан лікується набагато ефективніше, якщо у людини є зв'язок та опора на свою сім'ю.
З одного боку, може здатися, що це звучить логічно. З іншого боку – згідно з дослідженнями, великий відсоток людей, які переживають депресивний стан, якраз дистанцюються від своїх близьких, закриваються від усього світу.
В рамках системного підходу в роботі з сім'ями доведено, що саме повернення до спілкування зі своїми близькими, підтримка відносин з членами розширеної сім'ї, сильно допомагає людям, які страждають від депресії. І йдеться, в першу чергу, про тих близьких, з якими є емоційні розриви – батьки, сестра, брат, бабуся, дідусь тощо.
Тобто якщо підтримувати стосунки не лише з тими, з ким ми сьогодні обираємо бути, а й з тими членами сім'ї, з ким спілкуємося менше чи взагалі – з різних причин, може бути набагато легше впоратися з пригніченим станом. Але важливо щоб людині цього хотілося - щоб потреба у зближенні була вищою за потребу дистанціювання. Навіть періодичне спілкування (якщо воно можливе) краще, ніж його відсутність.