Комунікація в парі 

Часто конфлікти для людей трапляються не через суть комунікації, а через її форму.

На прикладі стосунків у парі: часто ми свідомо чи несвідомо вибираємо не говорити прямо, а очікувати, що наш партнер здогадається. Як у дитинстві, коли батьки мали вгадувати, що потрібно їхній дитині.

Однак ми не маємо вгадувати. І здорова історія – не очікувати, що наші потреби має вгадати наш партнер. Якщо хочеться будувати дорослі стосунки та прагнути справжньої близькості, важливо брати на себе відповідальність і говорити про те, що нам потрібно. Іноді це дуже складно, але через зусилля можна народити новий досвід та навчитися говорити так, щоб нас почули та зустріли у нашій потребі. Звичайно, за умови, що такі кроки роблять обидва партнери.

Але як?

Наведу примітивний приклад:

Ви просите свого партнера купити хліб. Але після повернення додому хліб не куплений.

Першою імпульсивною реакцією може бути наїзд - із серії: "Ну я ж просив(ла), чого хліба не купив(ла)?" Або ще гірша форма.

Можна не спішити і подивитися на ситуацію ширше. А раптом людина просто забула вдома гаманець. Або ще гірше – гаманець вкрали тощо.

Але якщо мене зустріли з наїздом або пасивно-агресивно, з високою ймовірністю, я не захочу розкриватись і виводити розмову у здорове русло. Можна почати захищатися і виправдовуватися, відповісти у схожій неприємній формі. І тоді БАМ – конфлікт не оминути.

Як можна інакше?

Важливо ділитися своїми почуттями та бажаннями. Сказати щось подібне до: “Я бачу, ти не купив хліба. Я засмучений. Скажи, а що трапилося з тобою, чи все добре?

Тоді людина запрошується у діалог, а не в сварку. І ескалація не станеться.

Іноді і справді складно почати говорити з почуттів, про себе та свої бажання. Часто спочатку ми відчуваємо певні емоції, які можуть перемогти бажання спілкуватися в здоровій формі. Іноді ми утримуємо емоції, бо боїмося або не хочемо вірити, що розмова може не приводити до сварки. Варіантів, як уникати або підсвідомо вибирати сварку багато. 

Тут допомагає усвідомлення, що зараз зі мною відбувається моя типова реакція. І це нормально. І поступово навчитися брати собі паузу, хоча б невелику, і вже згодом почати говорити. В паузі можуть допомогти дихальні практики, вправи на заземлення - для того, щоб трішки знизити приплив емоцій. І далі - має бути легше.