Виток розвитку нашого суспільства на сьогодні доволі нарцисичний. Це проявляється на багатьох рівнях, і особливо відчувається якщо ви виховуєте дитину(дітей).
З різних сторін ми чуємо/бачимо/читаємо, якими батьками треба бути, як ми маємо ростити/розвивати дитину. Це наче постійна гонка за ідеалом, якого неможливо досягнути. І ціна цього - неможливість розслабитися ні батькам, ні дітям, і просто жити своє не ідеальне життя. Наче батьківство - це вічний екзамен перед вихователями/бабусями-дідусями/подругами/вчителями тощо.
Це створює значний тиск на концепцію безумовної любові, часто спотворюючи її або підміняючи умовною любов'ю.
Це впливає на стосунки "батьки-діти" на кількох ключових рівнях:
1. Дитина як "Проєкт" або "Продовження Я"
Мова йде про перетворення любові на інвестицію
Часто це не про любов а такий спосіб задовільніти свої потребу в реалізації мрії через дитину
2. Надмірний фокус на зовнішньому схваленні (Соціальні мережі)
Любов більше схожа на публічний перформанс, а батьківство перетворюється на публічне шоу, де важливо отримати лайки та схвалення
3. Криза ідентичності та "Нарцисичне розширення"
Тут мова йде про емоційну відсутність батьків і задовільнення власної потреби в любові та увазі через дітей.
Які це може мати наслідки для дитини
Коли дитині бракує справжньої безумовної любові, вона:
1. Має низьку самооцінку, засновану на постійній потребі в зовнішній валідації
2. Стає співзалежною, прагнучи догодити іншим, щоб відчути свою цінність
3. Набуває досвіду токсичних стосунків, оскільки не знає, що таке здорова, безумовна прихильність
Таким чином, нарцисичні тенденції в сучасному суспільстві руйнують простір для безумовної батьківської любові, замінюючи її контрактом успішності та об'єктом демонстрації.